На його пам’ятнику, встановленому в московському Даниловому монастирі в 1841 році, написано: «Він перший нагадав світові про забуте , але колись славне плем’я болгар і палко бажав його відродження. Господи, почуй молитву раба твого!»
Так вдячні болгари вшанували пам’ять про видатного вченого, історика, дослідника та медика, автора першої «Граматики сучасної болгарської мови». Це сталося через три роки після його смерті.
Георгій Гуца прожив всього 37 років, більшість з яких – на чужині. Хвороба та злидні, спричинені відсутністю постійного заробітку, байдужість та скептичне відношення до його багаторічної історико-дослідницької роботи підірвали здоров’я вченого.
Коротку розповідь про драматичний, повний раптових поворотів життєвий шлях видатного дослідника культури та історії слов’ян варто розпочати з того, що він був змушений усе свідоме життя прожити під чужим прізвищем, приховуючи своє місце перебування. Георгій Гуца став відомий серед вчених як Юрій Венелін. Чому це сталося?
Народився майбутній геній на Закарпатті, поряд із Свалявою, у селі Тибава 22 квітня 1802 року. Гуци – відомий рід покутського князя. Навчався Г.Гуца в Унгварській духовній семінарії, Сатмарському єпископському ліцеї та Львівському університеті на філософському факультеті, де і почались його перші випробування. Відмовившись приймати духовний сан, Гуца залишає свою родину та тікає до Росії через Молдавію, де випадок зводить його з генералом Інзовим, кураторм болгарських колоністів. Останній, вражений гострим розумом юнака, знанням багатьох іноземних мов, історії, літератури, наближує його до себе та пропонує продовжити навчання в Московському університеті. Мрією Георгія був історичний факультет, але за сприяння свого земляка Івана Орлая йому вдається вступити на медичний, який і закінчив вже під іменем Юрія Венеліна.
Паралельно із навчанням він займається давньою історією слов’ян та в 1829 році закінчує ще й педагогічний факультет. За 10 років своєї наукової діяльності Юрій намагався отримати право викладати історію, але вище принизливої посади домашнього вчителя не підіймався. Проте вчений написав і видав друком десятки наукових робіт, які отримали високу оцінку не тільки в Росії, але і за кордоном, особливо в Болгарії. В грудні 1829 збулася давня мрія Гуци. Російська академія постановила «направити Юрія Венеліна в подорож по Болгарії, Валахії, Молдавії для пошуку залишків древньої мови цих країн і, передусім, всього болгарського». Головним результатом цієї подорожі було видання 66 літературних пам’яток слов’янської літератури, «валахо-болгарских или дако-славянских» грамот, а також записи творів болгарського фольклору. Ця робота не втратила свого значення і до сьогодення. Незважаючи на величезний дослідницький доробок Венелін-Гуца в очах наукових мужів залишався дилетантом, бо не мав наукових ступенів з історії. Мабуть саме тому його наукова робота не була достойно оцінена, а пізніше просто забута.
- Видатний вчений, – говорить літературознавець, академік Олекса Мішаніч, – ніколи не забував про свою Батьківщину, куди б не закидала його жорстока доля. Серед улюблених книг була «Історія десятирічної війни козаків з поляками» С. Грондського, а Богдана Хмельницького він вважав найвидатнішим діячем за всю історію України. В 1834 році Венелін-Гуца видав дослідження «Про джерела народної поезії взагалі, і про українську – особливо». Потрібно ще назвати і такі праці, як «Про український правопис», «Про піснелюбство слов’ян закарпатських» і т.д.
В Ужгороді було широко відзначено 150-річчя з дня смерті Г.Гуци. На науковій конференції були зачитані більш, ніж 60 доповідей, присвячених життю та діяльності цієї непересічної особистості, а у Словаччині побачила світ книга Т. Байцури «Юрій Іванович Венелін».
В Болгарії пам’ятають і шанують видатного історика. В середині 19 ст. прізвище Венелін стає настільки популярним, що його і досі використовують, як власне ім’я з наголосом на останньому складі. У Софії є вулиця його імені, в Габрово встановлено пам’ятник, ім’ям вченого названа гімназія, а його дослідницький доробок вивчається також у вищих та середніх учбових закладах.
Болгарською громадою півдня України в Одесі було встановлено пам’ятник Георгію Гуці, як просвітителю болгар. Але пам’ять про вченого помалу стриралась, й невмолимий час розрушив монумент. Сумно, що не вберегли і встановлений в 1991 році пам’ятник історику у місті Свалява, і тільки барельєфу з його зображенням біля місцевої школи пощастило вціліти.
Ось і виходить, що слова Гуци, звернені до болгарського народу, можна переадресувати і нам, сучасним українцям: «Я палко любив вас, але моя любов для вас – тягар?»
Віце-президент
Товариства дружби «Україна-Болгарія»
Христо Роглєв