Володимир Святославович (960-963 — 1015) – великий князь Київський у 978—1015рр. увійшов у історію як велика особистість, бо створив дійсно величну державу, об‘єднавши розрізнені та віддалені території навколо єдиного центру. Щоб контролювати приєднані землі, в найбільші міста намісниками він відправляв своїх синів. У правлінні Володимира було заведено скликати на пораду мудрих старійшин, які користувалися повагою у громади. При різних оказіях влаштовував великі пири, на які запрошував гостей з інших міст, при цьому пригощав і бідний люд, калік та сиріт, тому серед людей мав славу «ласкового» князя, князя-ясне сонце.
Взірцем величі, вченості та культури на ті часи вважалась Візантія, і князь Володимир розумів, що для укріплення своєї державності потрібен міцний союз із сильною імперією. Військовою допомогою візантійській верхівці та за допомогою дипломатичних домовленостей, а саме одруженням на Анні, сестрі спадкоємця візантійського престолу Василя ІІ та обіцянці перейти з язичництва до християнства, Володимиру вдалося стати союзником та рівним партнером найсильнішої європейської імперії. І у 988 році сталася найвизначніша подія в житті Київської Русі — обряд хрещення, який відбувся у Києві, у річці Почайна. Поступово християнська віра розповсюджувалася всією територією Русі. Щоб сформувати власний інститут християнства, Володимир активно залучав грецьких та болгарських священників для навчання та наставництва, церкви теж спочатку будувалися за допомогою грецьких майстрів, які також займалися і їх оздобленням, завозилися ікони та переписувалися церковні книги.
Цей період ознаменувався великими змінами у суспільному та культурному житті, почали чеканити свою монету — гривну — із зображенням тризуба — герба князя Володимира. При княжому дворі було створено школи, куди збирали дітей для навчання, а вчителями переважно виступали болгари, які на той час мали свою писемність та азбуку. З‘являються і власні так звані літописи, за якими ми можемо вивчати тогочасну історію, мати уявлення про життя та побут.
Із прийняттям християнства люди вчилися жити за заповідями Господніми. І прикладом для них був сам Володимир, який, прийнявши християнську віру, розпустив свій гарем. Відомо, що деякі з його жінок стали монахинями. І дійсно, в цей період з‘являються як жіночі, так і чоловічі монастирі: найбільш віддані новій вірі люди обирали сенсом свого життя служіння єдиному Господу та будували скити, печери, над якими згодом розбудовувалися величні храми. Яскравим прикладом цього є Печерська лавра — чоловічий монастир у Києві, який розбудовувався і зараз височіє на дніпровських пагорбах. Зараз це Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник.
Але мене особисто, як уродженця мальовничого Закарпатського краю, насамперед цікавив розвиток християнства саме на моїй малій батьківщині.
За однією легендою, дочка Ярослава Мудрого Анастасія, повертаючись зі своїм чоловіком, угорським королем додому, зупинилась перепочити у чудовій місцині, затишному урочищі Червона Гора під Мукачевом. Печерські монахи, що супроводжували королівське подружжя, знайшли там придатні для життя печери і виявили бажання облаштувати келії та залишися там. І такий дозвіл їм було надано. Вже значно пізніше Корятович звів дерев‘яну будівлю і монахи перебралися туди.
За даними Іоаникія Базиловича, перші монастирі на території Закарпаття з‘явилися після охрещення південно-західних Карпат святими Кирилом та Мефодієм. Але точних історичних даних про це немає. На теперішній час тут майже у первинному вигляді збереглося близько 20 печер із лежанками та нішами для ікон і свічок, також можна розпізнати і окремі келії. За народними оповідками, ходи деяких печер ведуть до колишнього русла Латориці.
Впровадження християнства мало величезне державотворче значення, бо ішло від верховного правителя, від князя. Згодом почали трактувати це так, що князівська влада була безсумнівна, усе духовенство і знать сприяла укріпленню цієї ідеї, що мала на меті об‘єднання земель та укріплення влади в єдиному центрі — Києві.
За впровадження християнства на землях Київської Русі церква канонізувала князя Володимира, возвеличила його до рангу святих.
Христо Роглєв
доцент кафедри готельно-ресторанного та туристичного бізнесу КНТЕУ, заступник голови Товариства болгарської культури ім.Кирила та Мефодія, член ради старійшин міста Мукачево